На Житомирщині можна знайти безмежно красиві місця, де більшість людей мала б побувати… але ніколи не побуває. Такою таємницею став Дібровський кар’єр.
Тут спокійно, тихо, медитативно.
Тут здається, ніби всі про тебе забули.
І лише рідкі пориви вітру блакитними хвильками нагадують про те, що час продовжує плинути…
Дібровський кар’єр знаходиться біля села Діброва Малинського району. Від міста Олевськ сюди менше години на автомобілі. Але дорога важка – багато ям. Та й допоки в Житомирській області у всіх на слуху більш розкручені локації (такі як Дружбівський кар’єр), до Дібровського кар’єру їдуть не так охоче.
Даремно. Адже Дібровський кар’єр – унікальна місцина, де сили природи поглинули досягнення людини. В цьому не було трагедії. Це стало правильним завершенням циклу – і зараз кожен бажаючий має шанс поринути в безодню літ.
Колись тут – на нинішній території Олевської громади – добували граніт. А зараз під прозорою водою спочивають бурові машини, трансформаторна станція, сторожка… Те, що гуркотіло, гриміло, стукало, – завмерло на глибині десятків метрів. Техніка, над створенням якої на заводах працювали сотні душ, – нині спить непорушним сном, забувши про великі плани своїх давно зниклих хазяїв… Рухи згасли. Біг зупинився. Промислові технології втратили сенс.
І хай у великому світі прогрес безупинно жене людство вперед, Дібровський кар’єр береже покій минулого. І можливо, шкодує про десятки і сотні втрачених історій Житомирщини.
Кришталево-прозора вода колисає відображення сосен і берез. Кремезна гора-насип відвалів пустої породи величавою тінню заглядає в очі небу. А мандрівники, що приїхали в Житомирську область заради великої пригоди, зачаровано оглядають Дібровський кар’єр.
Тут не стільки купаються або засмагають, скільки плавають під водою. Саме дайвінг або снорклінг у незвичному місці приваблює туристів. Адже Дібровський кар’єр дозволяє побачити інший світ – той, де риби метушаться між залізних махин і затоплених дерев. Де обвітрені гострі брили заглядають скрізь товщу стихії, а каміння чомусь провокує незрозуміле відчуття провини… та любові.
І поки до міста Олевськ прибувають потяги. Поки Олевська громада вирішує безкінечні організаційні питання – важливі і не дуже. Поки хвилини і секунди складаються в роки і десятиліття… десь для кожної людини пролягає заповітна стежка. Вона веде до Дібровського кар’єру, щоб нагадати – все мине. І лише природа залишиться єдиним свідком і смутку, і радості.
