Ще з часів древлян коростенські природні печери манили людей. Гранітна товща відкривалася їм безліччю проходів – і в кам’яній темряві знаходили шукачі спасіння і надію. В печерах ховалися від ворожих нападів. В 1932 році тут почали будувати приголомшливу підземну фортецю. Це був командний пункт п’ятого військового округу та легендарного Коростенського укріпрайону.
Будівництво тривало до 1939 року. Коростенський укріпрайон входив в так звану «лінію Сталіна» – систему фортифікаційних споруд на межі з тогочасною територією Польщі. Кажуть, що тут навіть облаштували бункер для самого Йосипа Віссаріоновича… Проте згодився Коростенський укріпрайон не для протистояння полякам, а для боротьби з німцями в 40-х роках.
В його серці знаходився об’єкт «Скеля» – командний пункт, звідки керували воєнними операціями. Він складається з трьох рівнів, доступний для огляду – лише середній. Тут в 2005 році був відкритий музей. І кожний гість або житель Коростеня має нагоду поблукати по аутентичним коридорам, по яким колись ходили захисники міста – на бойові пости, до пункту зв’язку, в кімнати відпочинку, в їдальню… Об’єкт «Скеля» – це цілий світ. Після війни в порожніх бункерах жили цивільні. Зараз тут – чимало цінних фотографій, оперативний зал з досі працюючою кнопкою тривоги, колекція експонатів про Чорнобильську катастрофу…
А ще Коростенський укріпрайон має таємницю, яку не скоро розгадають. В 1941 році переходи з середнього на інші рівні «Скелі» були забетоновані. Зараз відомо лише те, що вони існують. Припускають, довжина верхніх коридорів – близько двохсот метрів, про нижні ж немає ніякої інформації. Більше того – є висока вірогідність, що закриті рівні коростенської «Скелі» заміновані.
Тому відвідувачі музею не лише спускаються під дев’ятиметрову товщу гранітного масиву і піщано-глинистого ґрунту… Вони опиняються в своєрідній капсулі часу. Над ними і під ними – недосліджена історія Коростеня. І ця вага відчувається. Ці невиказані спогади давлять на плечі.
В коростенській «Скелі» почуваєшся іншою людиною. В голову приходять незвичні думки, а тривожні почуття хвилюють без міри… І всякий відвідувач Коростенського укріпрайону і «Скелі» виринає звідти в потрясінні. А зустрічає його все той же мальовничий парк, який змінився за довгі роки – «Скеля» ж залишилася майже такою, як і була.