«Таємні збори» щодо створення резервату, на території лісів Овруцького, Коростенського і Олевського районів пройшли в Овручі

В Овручі відбулася «Робоча нарада в рамках Створення транскордонного біосферного резервату» Пріп’ятське Полісся » «. Як ми і писали раніше, поспіх зі створенням резервату та зміною статусу заповідника, це «схема» коли компанії «Роги і копита» які отримали спецдозволи на надра, обходячи громади, та обласну раду, через Київ отримують землі під ільменітові, беріліевие, цирконієві, бурштинові кар’єри.


Депутат Коростенської міської ради Леся Грищенко побувала на цих зборах і написала свою думку в соцмережі Фейсбук:

Нещодавно я абсолютно випадково дізналася про захід,
проведення якого, на мою думку, повинно у будь-який спосіб переконати мешканців північних районів прийняти одне дуже неоднозначне, але «правильне» рішення.

Назва цього заходу — «Робоча нарада в рамках створення транскордонного біосферного резервату «Прип’ятське Полісся»».

Мета — ознайомлення громад (в т.ч. Коростенського району!) з проектом «Полісся — дика природа без кордонів», пропозиція створити той самий резерват та навіть визначення складу відповідних робочих груп на місцях(!).

Те, що це — сумнівного штибу міроприємство, сумнівів уже немає:
ми з Олександр Грищенко спеціально поїхали в Овруч,
аби на свої очі все це побачити і зрозуміти.

Отже, максимально коротко по суті.

1. Різниця між заповідником і резерватом:
в останньому можна цілком законно проводити господарську діяьність,
добувати корисні копалини тощо (додатково погугліть самі).
Керувати резерватом буде така собі «координаційна рада», про яку, крім назви, більше нічого не відомо:
ані як вона утворюється, як фінансується, ані який її функціонал тощо.

2. Презентаторам було відверто до спини, хто ті 15-20 присутніх у залі людей — реєстрацію нашвидкоруч провели за 10 хв до кінця «наради» після мого зауваження.

3. Презентатори — це представники Українського товариства охорони птахів (голова Дудкін О.В.),
звичайні «грантоїди».
Мабуть тому на офіційному сайті згаданого товариства
жодним словом не сказано, що його ГО якимось чином пов’язана з «міжнародним проектом» зі створення резервату (кажуть, спільно з Білоруссю та ще й під захистом ЮНЕСКО).

4. Серед присутніх було кілька овручан, серед них пару чиновників з Овруцької райради, кілька директорів лісництв і декілька простих людей. Представників інших районів не було (голів РДА, старост з ОТГ, представників міст тощо; з депутатів були тільки я з Коростеня і Петро Левківський з Овруча).
На питання, чому громади не отримали офіційного запрошення на «нараду»,
доповідачі кивали на ОДА, яка повинна була все організувати, але щось пішло не так.
Віталій Бунечко, Віталію Івановичу, це правда, чи облдержадміністрацією тільки прикриваються?

5. «Робоча нарада» — це півтори години мутного й сонного бла-бла-бла
без фото-відео, та будь-якого іншого інформаційного роздаткового матеріалу.
Лише в кінці заходу нам роздали якісь кольорові папірці, і то на мою вимогу.
Рекомендую, до речі, розглянути їхні фото і прозріти від наївності розробників схем.

6. За словами доповідачів, Коростенщини в проекті взагалі не повинно було бути — тільки Овруцький та та Олевський райони.
Але якийсь «товариш» (прізвище уточню і напишу) ну дууууже наполягав включити Коростенщину, мовляв, тому, що у нас є класні музеї-фестивалі (?).

7. Склалося враження,
що за нас усіх уже все порішали, а ці «робочі наради» —
лише формальність.
Я сказала про свої сумніви.
Овруцький депутат також обурився, сказавши, що цей «резерват» —
це підкилимні договірняки, що думка людей (громад) ініціаторів не цікавить, а все це робиться для того, аби узаконити територію для майбутніх кар’єрів та інших потужних інвесторів різного штибу під гаслом «збереження самобутності та підвищення природоохоронного статусу на рівні країни».
І я з ним згодна.

8. На мої слова щодо непереконливості презентації проекту
була прикольна реакція з боку доповідачів:
ну, якщо Коростеню не подобається, то ми вас можемо й викреслити…
(Дідько! Нас із Коростеня лише двоє людей, які засумнівалися в «проекті»,
і які взагалі нічого не вирішують
(це вирішують виключно громади на своїх зборах!). Але презентатори вже надули губки і готові були нас «викреслити».)

9. Наприкінці «наради» нам роздали, за словами одного з доповідачів,
«дуже правильну анкету», яка фактично є згодою на створення резервату.
Але як можна її заповнювати, якщо після цієї горе-презентації питань більше, ніж відповідей?

10. На моє запитання, чи буде такий захід в Коростені,
прозвучало наступне:
» Ну, якщо ви не хочете …»
Чорт! Я ж не казала, що я чогось не хочу (та й чи мені це вирішувати?)!
Врешті решт нам сказали, що буде розроблено графік поїздок,
будуть дивитися, чи можна буде щось зробити…
Було ще кілька конкретних питань, але жодної конкретної відповіді.

10. Коли все закінчилося, одна з доповідачок з якогось доброго дива
підійшла до мене і хвилин з 10 виправдовувалася за косяки під час «наради»…
_________

Можна ще багато писати.
Але залишився неприємний осад
і чітке відчуття, що нас знову хочуть намахати.

Звісно, ніяких «робочих груп» створено не було, бо не було з кого їх створювати.
А може вони вже створені?

…Може і є щось корисне від цього міжнародного проекту.
Але сумнівів значно більше.

Та при будь-яких розкладах остаточне рішення мають приймати громади.

Читайте также: